Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Дистанційна освіта на Класній оцінці
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія 5-й Міжнародний освітній онлайн-форум
  

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України Банер Банер Банер Банер Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Поради батькам

 

Вакцинация – самый надежный способ защиты от инфекционных болезней для вас и вашего ребенка

Инфекционные болезни с давних времен были главными врагами человека и спутниками различных социальных потрясений. Следы натуральной оспы были обнаружены на некоторых египетских мумиях; а рисунок фараона с явными признаками слабости и атрофии мышц на египетском саркофаге, свидетельствует о том, что полиомиелит уже существовал в 1500 г. до н.э. В период эпидемий смертность от инфекционных болезней превышала число жертв во время военных действий. Оспа уничтожила абиссинское войско, осаждавшее в 571 году Мекку. Пандемия гриппа «испанки» в 1918-1920 годах унесла жизни около 40 миллионов человек. Это больше, чем потери в Первой мировой войне, где погибли 8 млн. 400 тыс. человек.

Разумеется, что поиски методов профилактики инфекционных болезней начались также очень давно: люди использовали лечебные зелья, заговоры, заклинания, изоляцию больных (которая имеет большое значение и в наше время), сжигание тел и вещей больных, закрытие городов, в которых бушевала эпидемия.

Переломным моментом в истории борьбы с инфекционными болезнями, стало изобретение и широкое применение вакцины против натуральной оспы. Ее изобрел английский врач Эдуард Дженнер в 1796 году. Он привил восьмилетнего мальчика, и тот не заболел, находясь в очаге эпидемии. Вслед за этим открытием ученые одну за другой разрабатывали вакцины от многих смертельно опасных болезней: бешенства, чумы, холеры, брюшного тифа, туберкулеза, дифтерии, коклюша, столбняка, полиомиелита, гриппа…Изобретение вакцин – это столь же яркое и значимое событие в истории медицины, как открытие антибиотиков, которое позволило значительно сократить смертность детей в раннем возрасте и увеличить среднюю продолжительность жизни.

По оценкам ВОЗ, иммунизация позволяет ежегодно предотвращать от 2 до 3 миллионов случаев детских смертей в мире. Ни одно другое вмешательство в сфере здравоохранения не сокращает уровень заболеваемости и смертности так же эффективно и безопасно, как вакцинация.

Сегодня в Украине с помощью вакцинации можно предупредить 26 инфекционных заболеваний, которые имеют серьезные осложнения, могут привести к инвалидности и даже к смерти. Для защиты от многих из них, таких как туберкулез, гепатит В, корь, полиомиелит, дифтерия, столбняк, коклюш, краснуха, эпидемический паротит; пневмония и менингит, вызванные Haemophilius influenzae типа B, вакцины закупает государство; вам необходимо просто прийти с ребенком в поликлинику в назначенный срок.

Ученые во всем мире работают над созданием новых вакцин, максимально безопасных и эффективных. И все-таки в средствах массовой информации время от времени мы читаем и слышим о случаях осложнений после прививок. Здесь надо четко различать два понятия: «поствакцинальные реакции» и «осложнения». Большинство детей переживают процесс вакцинации практически незаметно, а приблизительно 10-20 % привитых малышей сталкиваются с поствакцинальными реакциями. Они появляются, потому что организм переживает «болезнь в миниатюре» и учится бороться с возбудителем болезни и с его токсинами. К этим реакциям относят: умеренное повышение температуры, болезненность в месте укола, нестойкая аллергическая сыпь, припухлость слюнных желез, плаксивость. Они проходят в течение 1-2х дней без лечения, не причиняя вреда здоровью.

Серьезные осложнения после прививок (анафилактический шок, менингоэнцефалит, энцефалопатия, вакциноассоциированный  вялый паралич) случаются менее чем в 1 случае на 50 000 привитых детей. Для сравнения: у 30%  больных гепатитом В он переходит в хроническую форму с последующим развитием цирроза печени; у 25% детей, заболевших коклюшем на первом году жизни, заболевание осложняется пневмонией, остановками дыхания, а 3% из них в последующем отстают от сверстников в умственном развитии; 20% случаев токсической формы дифтерии заканчиваются летально; 70% детей, заболевших столбняком, умирают мучительной смертью…Таким образом, вероятность развития осложнений при возникновении заболевания является несравнимо большим риском для здоровья Вашего ребенка, чем сама вакцинация.

Особенно необходимы профилактические прививки детям с хроническими заболеваниями, так как они переносят инфекционные болезни гораздо тяжелее, чем здоровые. Специально для этих детей предусмотрено выполнение прививок в период ремиссии в условиях стационара. Конечно, есть очень маленький процент детей, которые имеют абсолютные противопоказания к вакцинации, но даже их можно защитить с помощью, так называемой, иммунной прослойки, которая предотвращает возникновение эпидемий и образуется при условии охвата прививками более 95% детей.

Забота о здоровье ребенка для родителей, прежде всего профилактика самых распространенных инфекционных заболеваний. И только вакцинация сможет надежно и эффективно защитить вашего ребенка, помочь ему вырасти здоровым и сохранить здоровье нации!

Абатуров А.Е., Седунова О.В., Герасименко О.Н., Агафонова Е.А.
ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины»

 

 

***

 

Размышления о вакцинации

В Украине ежегодно регистрируется 4-4,8 млн. случаев острых респираторных вирусных инфекций (ОРВИ) и гриппа. Острые респираторные вирусные инфекции являются наиболее распространенными инфекционными заболеваниями и составляют до 90% всей инфекционной патологии в детском возрасте.

Уровень заболеваемости ОРВИ превышает уровень всех остальных инфекций среди детей в 7-7,5 раза, в 1,5-3 раза больше, чем у взрослых. Экономический ущерб только от гриппа составляет около 400 млн. гривен.

Нет сегодня в нашей стране темы, более актуальной, чем вакцинация. Эта тема стала самой животрепещущей медицинской проблемой, в обсуждение которой включились практически все слои общества.

Вакцинация против гриппа имеет особое значение в предэпидемический период и перед периодом сезонного повышения заболеваемости острыми респираторными инфекциями.

В настоящее время существует 4 поколения вакцин против гриппа, которые практически не отличаются по эффективности, но безопасность каждого нового поколения выше предыдущего. Вакцины против гриппа I поколения (с 1940 года) - цельновирионные и живые вакцины (с живым ослабленным или «убитым» вирусом) у детей не применяются. Вакцины против гриппа II поколения - расщепленные (сплит) вакцины (60 годы 20 века) - представляют собой «убитый» и разрезанный на кусочки вирус. Сплит-вакцины содержат частицы разрушенного вируса – как поверхностные, так и внутренние белки. Сплит–вакцины разрешено применять у детей с шестимесячного возраста. Вакцины против гриппа III поколения - субъединичные вакцины (в 80 годы 20 века) - содержат только поверхностные антигены вируса гриппа (гемагглютинин и нейраминидазу). Вакцины против гриппа IV поколения - субъединичные адъювантные вакцины (адъювант – это вещество, которое в комбинации с другим веществом усиливает его действие).

Всемирная организация здравоохранения для профилактики гриппа рекомендует использование современных расщепленных и субъединичных противогриппозных вакцин. В настоящее время вакцинация является самым эффективным противогриппозным мероприятием – она уменьшает вероятность возникновения болезни на 70 - 90% у здоровых взрослых, уменьшает смертность на 50 - 68% у здоровых людей, предотвращает возникновение коронарных событий у лиц с высоким риском. Показано, что прививка против гриппа у лиц старше 65 лет снижает риск госпитализации при ишемической болезни сердца, церебрально-васкулярных заболеваниях и вероятность смерти от гриппа на 48 - 50%.

Прощаясь с ушедшим тысячелетием, Центр контроля и профилактики заболеваний США (CDC) в перечне десяти самых крупных вкладов, сделанных медициной в общественное здравоохранение, на первое место поставил вакцинопрофилактику.

Целью вакцинации является создание специфической невосприимчивости к инфекционному заболеванию путем имитации естественного инфекционного процесса с предопределенным благоприятным исходом.

Широко распространено ошибочное мнение, что после начала эпидемии вакцинация противопоказана. Это касается лишь живых противогриппозных вакцин.

Инактивированные вакцины, которыми в настоящее время проводится вакцинация, рекомендуются к применению на протяжении всего периода повышенной заболеваемости. Если по каким-то причинам вакцинация не была сделана вовремя, то ее можно сделать и после начала эпидемии гриппа...

Необходимо помнить, что соблюдая правила профилактики, вы значительно уменьшаете опасность развития гриппа и его осложнений, однако предотвратить развитие заболевания может только вакцинация.

Абатуров А.Е., Юлиш Е.И., Агафонова Е.А., Герасименко О.Н., Высочина И.Л. Днепропетровская медицинская академия

 

***

 

Інформаційно-розяснювальна робота по проведенню профілактичної імунізації

 

Головна функція імунної системи - зберігати "своє" і усувати чужорідне. Носії "чужого", з якими імунна система зіштовхується повсякденно, - це насамперед мікроорганізми. Для цього імунна система володіє складним набором постійно взаємодіючих неспецифічних і специфічних механізмів. Неспецифічні механізми відносяться до вроджених, а специфічні здобуваються в процесі "імунологічного навчання".

Існує два види імунітету: активний і пасивний.

Активна імунізація стимулює власний імунітет людини, викликаючи вироблення власних антитіл. Виробляється в людини у відповідь на збудника. Утворюються спеціалізовані клітки (лімфоцити), які продукують антитіла до конкретного збудника. Після інфекції в організмі залишаються "клітки пам'яті", і у випадку наступних зіткнень зі збудником починають знову (уже швидше) продукувати антитіла.

Активний імунітет може бути природним і штучним. Природний здобувається в результаті перенесеного захворювання. Штучний виробляється при введенні вакцин.

Пасивний імунітет: в організм уводяться вже готові антитіла (гамма-глобулін). Пасивна імунізація показана в тих випадках, коли необхідно в короткий термін створити імунітет на нетривалий час (наприклад, після контакту із хворим).

Імунопрофілактика - метод індивідуального або масового захисту населення від інфекційних захворювань шляхом створення або посилення штучного імунітету.

Імунопрофілактика буває:

1.                              специфічна - проти конкретного збудника

o                                                        активна - створення імунітету шляхом введення вакцин;

o                                                        пасивна - створення імунітету шляхом введення сироваткових препаратів і гамма-глобуліну;

2.                              неспецифічна - активізація імунної системи взагалі.

Вакцинація - це найефективніший й економічно вигідний засіб захисту проти інфекційних хвороб, відоме сучасній медицині.

Ревакцинація - захід, спрямований на підтримку імунітету, виробленого попередніми вакцинаціями. Звичайно проводиться через кілька років після вакцинації.

Основним принципом вакцинації є те, що пацієнтові дається ослаблений або вбитий хвороботворний агент для того, щоб стимулювати продукцію антитіл для боротьби зі збудником захворювання.

Серед мікроорганізмів, проти яких успішно борються за допомогою щеплень, можуть бути віруси (наприклад збудники кору, краснухи, свинки, поліомієліту, гепатиту В, ротавірусної інфекції) або бактерії (збудники туберкульозу, дифтерії, коклюшу, правця, гемофільної інфекції).

Існує поняття "Колективний" імунітет. Чим більше людей мають імунітет до тої або іншої хвороби, тим менше ймовірність в інших (неімунізованих) занедужати, тим менше ймовірність виникнення епідемії. Наприклад, якщо тільки одна дитина невакцинована, а всі інші одержали щеплення, то невакцинована дитина добре захищена від хвороби (йому не від кого заразитися).

Однак, незважаючи на значні успіхи по профілактиці й лікуванню захворювань людини, висока летальність від інфекційних захворювань продовжує реєструватися. Статистичні дані свідчать про щорічне народження на земній кулі 130 млн. дітей і приблизно 12 млн. дітей померлих у віці від 1 тижня до 14 років. Близько 9 млн. помирають від інфекційних захворювань, причому 3 млн. - від інфекцій, проти яких розроблені вакцини.

Незважаючи на ефективність вакцинації, в останні роки поширюється рух проти щеплень. Це пов'язане з тим, що імунопрофілактика знижує випадки виникнення інфекційних захворювань. При цьому на перше місце виходять випадки поствакцинальних реакцій і ускладнень, які неминучі при медичних маніпуляціях.

У щепленої дитини можуть виникнути поствакцинальні реакції, які завжди реєструються й оцінюються медичними працівниками. При цьому практично неможливо зареєструвати той факт, що вакцина вберегла його від інфекційної  хвороби, здатної спричинити важкі ускладнення або зробила більш легкою її плин. Однозначно, будь-яке щеплення в сотні разів безпечніше, ніж захворювання, від якого вона захищає.

Сьогодні медичним працівникам необхідно провести широку, активну пропагандистську роботу для відновлення довіри населення до вакцинації. Кожен медик повинен донести до батьків об'єктивну, повну інформацію про важливість імунопрофілактики.

Вагомими аргументами в проведенні пропагандистської роботи можуть служити досягнуті людством позитивні результати вже проведених профілактичних заходів.

Відомо, що принципи вакцинації використовували ще в Древньому Китаї. У сучасній історії перше щеплення було зроблено в 1796 році. Англійський лікар Едвард Дженнер ввів 8-річному Джеймсу Фіппсу вакцину, яка містила віруси коров'ячої віспи. Хлопчик не захворів на натуральну віспу. В 1980 році Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила про повну ліквідацію цієї небезпечної інфекції. Віспа перестала існувати на планеті  завдяки щепленням.

Безсумнівним фактом є те, що обов'язкова вакцинація дітей від свинки дозволила скоротити захворюваність на 95,9%, правцем на 92,9%, а коклюшем на 92,2%. При цьому смертність від правця й коклюшу скоротилася на 99%.

Програма ВООЗ, почата  в 1988 р., по ерадикації поліомієліту у світі дозволила зменшити кількість паралітичних форм захворювання більш ніж в 15 разів, а саме з 30 тис. випадків у рік в 1980 р. - до 1915 випадків в 2006 р. Проведення в Україні з 1959 р. масової вакцинації дітей  з використанням оральної поліомієлітної вакцини дозволило знизити захворюваність із трьох тисяч до одиничних випадків у рік, а в 2002 р. ВООЗ  сертифікувала Україну, як територію, вільну від циркуляції «дикого» штаму вірусу поліомієліту.

Позитивним можна вважати той факт, що завдяки плановій вакцинації від правця, в останні роки серед дітей випадки даного захворювання не реєструються, а серед дорослого населення фіксується 30-40 випадків правця щорічно.

Щорічно у світі сотні тисяч дітей помирають від кору через відсутність вакцинації, при цьому летальність становить 10% серед причин смертності дітей у віці до 5 років. У нашій країні впровадження планової імунізації проти кору з 1968 року дозволило знизити захворюваність в 6-10 разів. Однак спалах цього захворювання, зареєстрований в 2005р. у Києві й Київській області, виявила значну кількість осіб, сприйнятливих до даної інфекції. Усього за 2005-2006 рр. було зареєстровано  45116 випадків кору, з них 5 випадків закінчилося летальним результатом. Причиною такої ситуації є зниження масштабів імунізації, пов'язане з відмовою батьків від щеплень проти кору.

У країнах 3-х регіонів (Американського, Західно-Тихоокеанського та Європейського) завдяки щепленням ліквідований „дикий” штам поліовірусу, що викликає надзвичайно тяжке захворювання - поліомієліт, від якого залишаються в 100% випадків паралічі. І навпаки. На території Таджикистану, де останніми роками не проводилася вакцинопрофілактика поліомієліту реєструються спалахи цієї тяжкої хвороби серед дітей і зареєстровані випадки завезення інфекції на територію Росії.

Завдяки масовим щепленням успішно побороли в 90-ті роки епідемію дифтерії до поодиноких (спорадичних) випадків.

Захворюваність гепатитом В  у світі перебуває на дуже високому рівні, адже серед 6 млрд. жителів нашої планети більше 2 млрд. інфіковані вірусом гепатиту В (HBV), а вмирає від його наслідків біля 500-700 тисяч чоловік у рік. В Україні за оцінками спеціалістів  рівень поширення гепатитної інфекції становить 2-7%. Висока ймовірність розвитку серйозних і часто фатальних наслідків інфікування HBV відзначається, якщо зараження відбулося в дітей у ранньому віці, і тому  проведення вакцинації проти гепатиту В рекомендовано починати вже з періоду новонародженості. Зареєстроване у світі зниження захворюваності гепатитом В з 1,4% до 0,7% за період з 2001 по 2005 р. пов'язане з ефективною й своєчасною вакцинацією.

Дуже важливим розділом пропагандистської роботи з населенням  з питань  імунізації є роз'яснення про можливі побічні реакції організму й заходах, спрямованих на мінімізацію негативних наслідків.

На введення вакцини в людини обов'язково повинна виникнути реакція - імунна відповідь. Завдяки цьому формується стійкість до того або іншого збудника. На жаль, при зустрічі з будь-якою чужорідною речовиною виникають не тільки очікувані реакції. Прийнято виділяти два типи реакції на введення вакцини:

·                     прищеплювальна реакція, тобто реакція, що виникла внаслідок вакцинації, але не наносить збитку здоров'ю дитини й не є перешкодою для наступних введень тої ж вакцини;

·                     ускладнення, тобто реакція, що виникла внаслідок вакцинації й перешкоджає повторному введенню тої ж вакцини. З юридичної точки зору «поствакцинальні ускладнення» - це важкі й/або стійкі порушення стану здоров'я, що виникли внаслідок профілактичних щеплень.

Розрізняють загальні й місцеві прищеплювальні реакції. Загальні реакції найчастіше виражаються помірним підвищенням температури тіла, легким нездужанням, іноді спостерігається головний біль, порушення сну, відсутність апетиту, катаральні явища. При введенні вакцини підшкірно може з'явитися хворобливість, рідше припухлість у місці ін'єкції (місцева реакція). Як загальна, так і місцева реакції після щеплень переносяться легко й тривають не більше 3-х днів.

Ø  для забезпечення максимальної безпеки й ефективності з вакцинами проводяться, так само як і іншими лікарськими препаратами клінічні випробування. Перші випробування проводяться на тваринах, потім проводяться кілька фаз випробувань на людині;

Ø  вакцини допускаються в практику лише за умови, що до них є невелике число протипоказань;

Ø  для імунізації використовуються тільки одноразові шприци.

Протипоказання до щеплень підрозділяються на наступні категорії: постійні (абсолютні) ітимчасові (відносні). За останні роки перелік протипоказань до вакцинації істотно зменшився.

Постійні протипоказання

Сильна реакція або ускладнення на попередню дозу.

·                                 Імунодефіцитний стан (первинне).

·                                 Злоякісні новоутворення.

·                                 Вагітність. Протипоказані всі живі вакцини.

Відносні (тимчасові) протипоказання

Більшість вакцин призначена для введення здоровим людям або пацієнтам, на плин захворювань або стан яких вакцина не зробить негативного впливу. Для забезпечення максимальної безпеки вакцини не повинні вводитися пацієнтам, стан або хвороба яких можуть бути значно посилені негативною дією цих препаратів.

·                                 Гостре захворювання.
У кожному разі висновок про тяжкість захворювання й можливості вакцинації повинен давати лікар.

·                                 Загострення хронічного захворювання.
Рішення про вакцинацію повинне прийматися після консультації з фахівцем.

·                                 Введення імуноглобулінів, переливання плазми, крові.

Щеплення повинні проводитися тільки в лікувально-профілактичних установах. Перед щепленням лікар обов'язково оглядає дитину, проводиться обов'язкова термометрія й визначаються можливі протипоказань до вакцинації. У медичну документацію вносяться відповідні записи про проведення щеплення.

Будь - яке щеплення є в сотні разів безпечнішим, ніж захворювання, від якого воно захищає!

 

***

 

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА
1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім’ї.
2. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами та проблемами дитини.
4. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.
5. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
6. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
7. Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп’ютері до 30 хв.
8. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.
9. Не робіть із дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.
10.Пам’ятайте, що діти – не тільки продовжувачі наших особистих умінь і здібностей. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну думку.

 

***

 

Кілька порад батькам майбутніх

першокласників

1. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2. Не підганяйте, розраховувати час - це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили − провини дитини в цьому немає.

3. Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.

4. Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, витрачає багато сил і енергії.

5. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитись до своїх обов'язків і стане більш зібраною.

6. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень: „Дивись, поводь себе гарно!", „Щоб не було поганих оцінок" та таке інше. У дитини попереду - важка праця.

7. Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?!", а краще запитайте: „Про що нове ти сьогодні дізнався?". Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй можливість розслабитись (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.

8. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід − зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.

9. Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

10. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

11. Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань - з 15 до 17 години.

12. Пам'ятайте, що телевізор - ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.

13. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевіряйте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її прочитати вголос. У І і II чверті краще це робити щовечора, а в II півріччі контроль можна зменшити до 2-3 разів на тиждень.

14. Перевіряти не значить „робити замість" − ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов'язково перевірте, щоб те, що потрібно було вивчити напам'ять, було вивчено добре: точність виконання завдань − важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці. Для цього їй треба запропонувати виконати кілька вправ.

15. Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року − період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.

16. Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

17. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Усі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

18. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

19. З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. У І чверті дитина повинна спати не менше 10-11 годин, потім можна скоротити до 9-10 годин.

20. Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. І не треба думати, що школяр уже достатньо дорослий для того, щоб йому розповідали казки. Використайте спосіб, перевірений століттями: тихо поговоріть з дитиною перед сном, попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини - одна з не багатьох можливостей для справжнього спілкування.

21. Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь цього робити. Це їх заспокоює, знімає денну напругу, допомагає спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй мають батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

22. Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконання завдань.

23. Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. Гарні довірливі стосунки і усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на Вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх з початку нового навчального дня.

24. Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте